200 кілометрів пішки заради Світанку у батьковій сорочці.
Цей захід розпочався у серпні та тільки майже через 9 місяців це вдалося. А мрія з'явилась за 3 роки до цього. Мрійте та ідіть до своїх мрій ! Повний шлях туди - назад 40 км, перший раз коли прийшов додому був наче витиснута губка Боб 😁 та з кожним разом було краще. А останні 2 рази майже наче вийшов у магазин. Добирався коли як - коли частково ішов а коли і повністю. Та все одно від станції туди 7 кілометрів. Звичайно 12 кг рюкзак це не так багато, та для того хто не займався таким раніше, доволі солідно. Зустрічалися добрі та веселі люди, які підвозили просто так. Познайомився з бабусею мормонкою 😲 Траплялись і не приємні ситуації, як от коли перший раз коли ішов поклав стійку від мікрофона на землю коли відпочивав та просто забув. Тому що ще був телефон, у якому дивився карту. Та ще й до того був змучений після поля з соняхами, думав чи закінчиться воно нарешті, тому що у серпні такі поля непрохідні. Та той раз тільки прийшов на світанку до цього місця. А ще був раз коли майже був на місці та забув картку пам'яті 😥 Добре що тоді хоч не йшов а їхав туди, не так прикро.І звичайно ж були ці зрадливі хмари під час світанку, куди ж без них 😉😄 У наступному відео це буде показано 😏😉 А загалом це була прекрасна мотивація і непогана пригода, дякую Олександру та Руслані 😊
P.S. "Канівську" пуму не бачив...Та чув, просто з подвір'я.
![](https://i.ytimg.com/vi/-7ScKQ_6KXs/maxresdefault.jpg)