Тож ви вже більше не чужі й не приходьки, а співгромадяни святих і домашні для Бога (Ефес. 2:19).

Божий народ — істинний Ізраїль, хоч і розпорошений поміж усіма народами, є лише чужинцем на землі, а громадянство його на Небесах (Патріархи і пророки. С. 447).

Умови, запропоновані людині при прийнятті в сім’ю Господа, такі: вийти зі світу, відокремитися від усього впливу, який ­опоганює. Народ Божий не повинен мати жодного зв’язку з будь-яким видом ідолопоклонства. Вони повинні відповідати небесним стандартам. Ми маємо відрізнятися від світу, і тоді Бог скаже: «Я прийму вас як членів Моєї царственої сім’ї, дітей Небесного Царя». Як ті, які прийняли істину, ми повинні на ділі відрізнятися від грішників. Наше громадянство — на Небесах.

Ми маємо більш чітко усвідомлювати цінність обітниць, даних нам Богом, і глибоко цінувати честь, яку Він виявив нам. Господь не може дарувати смертним більш високої честі, ніж прийняти їх у Свою сім’ю, даруючи їм право називати Його Отцем. Немає нічого принизливого в тому, щоб стати Божими дітьми (Принципи християнського виховання. С. 481).

Ми — чужинці й мандрівники в цьому світі. Нам потрібно чекати, пильнувати, молитися й працювати. Увесь наш розум, наша душа, наше серце, вся наша сила куплені кров’ю Сина Божого. Нам необов’язково одягатися в одяг мандрівника в буквальному сенсі, тобто носити одяг такого ж кольору, такого ж фасону, але одягатися ми повинні охайно і скромно, як наказує нам нат­хненне Слово. Якщо наше серце пов’язане із серцем Христа, то ми відчуватимемо палке бажання зодягнутися в Його праведність. Людина не носитиме нічого, щоб привернути до себе увагу або викликати спокусу.

Християнство... Як багато людей не знає, що це таке! Християнство не є чимось зовнішнім, це життя, найтісніше пов’язане із життям Ісуса. Це означає, що ми носимо одяг Христової праведності (Свідчення для проповідників. С. 130, 131).

Правильне розуміння нашого обов’язку щодо Бога веде нас до більш ясного уявлення про наші обов’язки щодо ближніх (Вісті для молоді. С. 329).

свернуть