1941р Дубно Знищеня вермахтом истребительного отряда НКВД firing group NKVD Червень 1941 перші дні війни ---------За чисельними свідченнями тих подій відомо, що безпосередньо розстрілами в дубенській тюрмі керував начальник дубенського районного НКГБ Яков Давидович Винокур – такий собі низенький (1м 49 см) жидок з міста Кременця.Начальником адміністрації тюрми була товариш єврейка Рахіль Гейфер. htt.. рік "З метою виховання у молоді поваги до подвигу" працівники Рівненські СБУ впорядкували радянський меморіал працівникам нквд, я кі в червні 1941-го року розстріляли в'язнів у Дубенській тюрмі, а потім потрапили у німецьку засідку.27 червня 1941 року, коли частину вбитих уже вивезли і поховали: "Картина, яку побачили ті, хто зайшов у в'язничні каземати, була жахливою - її неможливо описати словами. Всюди лежали розстріляні та знівечені багнетами тіла стариків, чоловіків, жінок та дівчат приблизно шістнадцятирічного віку. Всього виявлено більше ста тіл. Деякі жінки, побачивши те, що сталося з їхніми родичами, билися від розпачу та жаху головою об стіни в'язниці. Через спеку у приміщеннях тюрми неймовірно смерділо. Тому німці віддали наказ, щоб тіла помордованих були поховані ще живими в'язнями, а в'язнична підлога, яка всюди була закривавлена, негайно помита..." Документ містить інформацію про сліди катувань в'язнів. Були знайдені повністю здерта шкіра з руки та окремо чоловіча ступня з обідраною шкірою. Частина жінок була зґвалтована.Загалом за 1939—1941 pp. жертвами репресій — депортацій, ув'язнень, розстрілів — став чи не кожен десятий мешканець Західної України. В одній лише Галичин за підрахунками за той період населення зменшилося майже на 700 000 чол. Тільки за один рік до 90 000осіб було репресовано за політичними ознаками на Буковині та в Бессарабії. 1941 рік наступ німців більшовики мордують 24 тисячі людей Спочатку застосовували звичну для НКВД практику: індивідуально, у спецкамері, постріл у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано — розстрілювали масово: зганяли в'язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї. містах та містечках Західної України з початком німецько-радянської війни каральними органами НКВД у в’язницях були проведені масові розстріли українців. Жахливий московсько-більшовицький терор відбувався у львівській в’язниці „Бригідки”, у луцькій, ковельській, дубенській, самбірській, кременецькій, острозькій, рівненській, межирицькій та багатьох інших в’язницях НКВД.
В’язнів згідно з таємними інструкціями НКВД під гуркіт заведених тракторних двигунів розстрілювали в тюремних камерах, на подвір’ях тюрем. Нерідко серед замордованих чоловіків і жінок були й діти. 23 червня 1941 року начальник тюремного управління НКВД УССР Філіпов направив комдиву 13 дивізії військ НКВД полковнику Зав’ялову план евакуації в’язнів де зазначив: на підставі розпорядження наркома НКВД УССР В.Сергієнка із в’язниць західних областей необхідно евакуювати в’язнів у тилові області. Передбачалося вивезти 2394 чол..
В.Сергієнко декілька разів звертався з телеграмами в НКВС СРСР за інструкціями щодо евакуації в’язнів, але ствердної відповіді з Москви не надійшло. Невдовзі в НКВД УРСР все ж прибула телеграма, в якій зазначалося, що «згідно з розпорядженням Л.Берії, за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини, а також осіб, що скоїли розтрати у великих розмірах» . Певною мірою дане рішення мотивувалося швидким наступом німецьких військ та активізацією оунівського підпілля. Наприклад, бандерівські відділи з метою відбиття арештованих вчинили атаки на в’язниці у Львові та Бережанах.
Збереглися численні свідчення, особливо мемуарного характеру, про способи нищення людей. В’язнів розстрілювали в тюремних камерах, подвір’ях тюрем, у різних урочищах за межами міст, над шурфами шахт і т. ін. Пізніше, відразу після вступу німців, для західних українців відкрились жахливі картини.
...Львівські «Бригідки». З розкритих навстіж брам доноситься трупний запах. На подвір’ї, в коридорах, у підвалах — стоси трупів. Усі вони з слідами тортур. Проломлені черепи, відрубані ноги, руки, скручені колючим дротом тулуби, спотворені обличчя. Тюрма на Замарстинові у Львові також завалена трупами, їх — близько шестисот. Лежать вони у підвалах у кілька рядів висотою до двох метрів. Декілька десятків понівечених останків — у камерах, коридорах . У в’язниці на вул. Лонцького така ж картина. Серед замучених чоловіків, жінок видніються і дитячі трупи. В тюрмі на вул. Яховича, що розташована поблизу «Бригідок», у загородженій частині подвір’я була широка в (5—6 м) ледь присипана землею братська могила із застромленою у землю лопатою. З могили стирчав лікоть руки в синій сорочці. Серед трупів — відомі громадські діячі М.Струтинський і О.Радловський.
У дрогобицькій в’язниці жертви лежали у могилі безладно.
