Автор Марія Мосійчук.
Хай цвіте гармонія взаємин

Тихе Гефсиманське надвечір'я…
Молиться зворушливо Ісус.
Сяють Богом створені сузір'я,
А молитва лине з Його вуст.

Авва, Отче! Люблячий Мій Боже!
До небес підносяться слова,
А в очах Його прекрасних сльози…
До землі схилилась голова…

Переповнив, Ти, Мене любов'ю,
До людей згорьованих, земних.
Я омию їх Своєю кров'ю…
Я життя Своє віддам за них.

Любить Сина Бог Отець безмірно!
Плаче і страждає разом з Тим,
Хто схиливши голову покірно
Стане агнцем жертівним святим…

Хто гріхи на Себе зможе взяти
Скоєні людьми всіх поколінь.
Жертвою помилування стати,
Джерелом святих благословінь.

Плаче Бог… ридає синє небо…
Щирі сльози впитує земля…
Батьку, Я звершу це ради Тебе…
Отче, воля буде хай Твоя...

Ця любов безмірна, незбагненна,
Розум перевершує людський.
Жертівна, прославлена, священна,
Нас веде в Єрусалим святий.

Він почутий був за благовіння,
У покорі, у любові жив.
До кінця доніс Він хрест терпіння…
Волю Отчу Божий Син звершив!

О як часто нам не вистачає
Тих прекрасних Божих почуттів,
Часу для молитви в нас немає,
І для виконання Божих слів,

Людям про Христа ми не свідкуєм,
Ближнім не являєм співчуття,
І батьків, як слід, ми не шануєм,
Що подарували нам життя,

Що перебувають в Божім Слові,
І в молитвах слізних, і в постах,
Серце їх наповнене любові,
І керує ними Божий страх…

Тож давайте заповідь згадаєм.
В ній велика обітниця є!
Хто батьків шанує, поважає,
Щастя, довголіття Бог дає.

Полюбіть їх не за обітницю,
А за те, що просто вони є,
Що черпають з Божої криниці,
Посвятили вам життя своє.

Отче наш молитися навчили,
Як зіницю ока берегли,
Як безцінним скарбом дорожили,
І в життя за руку нас вели.

Дорожіть і їх благословляйте,
Їх любові оцініть бальзам,
І на славу Господу зростайте,
І на радість люблячим батькам.

Хай цвіте гармонія взаємин
Між дітьми й батьками у сім'ї,
Господу ці пахощі приємні.
Віддамо ж Йому серця свої.

свернуть