Шустрий» – прикордонник Житомирського прикордонного загону імені Січових Стрільців. Родом з Сумщини. Після школи навчання проходив в училищі за фахом каменяра-зварювальника.
Коли прийшов призовний вік, відразу направився у військкомат. Спочатку хотів піти служити за контрактом, проте не вийшло, тому залишилася строкова служба.
Службу проходив в Харківському прикордонному загоні. Побратимів, з якими виконував військові обов’язки, згадує дуже гарними словами. «Коли були якісь проблеми, завжди стояли один за одного, кожен був готовий прийти на допомогу, усе вирішували гуртом», - згадує свій колектив «Шустрий». Тут-таки, на Харківщині, прикордонник й зустрів повномасштабне вторгнення ворога.
Пригадує, що до 24 лютого 2022 року час строкової служби сплинув, весь його призов пішов в запас Збройних Сил України. А його затримали – був на навчаннях. І в ніч на 24 число заступив у свій, як тоді думав, останній наряд. Проте не судилося. Близько 4-ї години ранку прикордонний наряд, в складі якого перебував хлопець, був підданий масовому обстрілу з території росії. Спочатку по ним працював кулемет і за декілька хвилин їх почали засипати Гради. Прикордонники, понісши втрати, трималися. Згодом наряд зафіксував рух тяжкої ворожої техніки з трьох напрямків, яка прорвала кордон й рушила вглиб України. Передавши інформацію про рух техніки, військовослужбовці отримали команду на відхід. До своїх пробиралися полями і лісосмугами.
За декілька місяців активних бойових дій «Шустрого» було переведено на західний кордон. Він вирішує підписати контракт з ДПСУ. «Відверто, на заході мені не сподобалось, увесь час служби там рвався назад, до своїх, на схід. Тож, коли випала нагода перевестися в Житомирський прикордонний загін, відразу дав згоду. Уже ближче», - каже захисник.
Поїхав обороняти північ своєї Батьківщини. Тут, поряд з іншим, виконував завдання з інженерного облаштування державного кордону та зведення захисних споруд. Освіта «Шустрого» знайшла своє практичне застосування.
Згодом, за першої можливості, перевівся в бойовий підрозділ загону, який саме готувався для виконання завдань в зоні активних бойових дій. За деякий час в складі підрозділу вибув на Донеччину боронити Україну.
«Шустрий» наймолодший у своїй родині. Йому 21. Брат на два роки старший. Має тата та маму. Батько й брат також боронять Україну, проте, в лавах ЗСУ. Каже, що мама дуже переживає. Постійно висилає йому посилки. «Намагався відмовитися, казав мамі, що мені не потрібно. Проте вона сама знаходить відділення пошти й відправляє», - з усмішкою каже хлопець, поряд з цим, додає: «Батько сказав, що я дурень, адже він пішов на війну ще у 2014, щоб я не знав що це таке. Але сталося, як сталося. Переживаємо одне за одного».
Про війну говорить неохоче. Коротко, без подробиць. «Що говорити. Які події? Все по старому. Страшно, не страшно – треба», - підсумовує захисник. Каже, що ворог підступний. Постійно здійснює обстріли, закидає дронами-камікадзе, обстрілює техніку, скидає КАБи. Вкрай важко взимку, коли сильні морози. Замерзає усе, навіть серветки. І тут в нагоді стають окопні свічки.
Одного разу «Шустрий» полонив окупанта. Після проведення одного з боїв захисники відтіснили підрозділ ворога. За декілька днів після сутички наші воїни помітили чоловіка, який знаходився під підбитою ворожою бойовою технікою. Шустрий висунувся на місце та повернувся з полоненим ворогом, який виявився колишнім в’язнем. В нього було поранено дві ноги. Як з’ясувалось, окупанта кинули вмирати свої, забравши в нього автомат, каску та бронежилет вони втекли, залишивши пораненого «побратима», розказуючи про «обов’язкову» евакуацію. Так окупант й «прожив» п’ять днів під російським металобрухтом.
Прагнення «Шустрого» перевестися в Харків залишається актуальним. Має бажання доєднатися до підрозділу, де служить батько й брат і разом визволяти Україну від ворожої нечисті. Також називає кого б хотів побачити з часу коли проходив строкову службу. Особливо теплі спогади про кочегара Андрія, який працював в прикордонному підрозділі, де військовослужбовець проходив службу і який завжди допомагав, як добрим словом, так і ділом. Каже на Харківщині є багато знайомих і друзів й обов’язково має з ними усіма зустрітися.
Боягузам, як ласкаво називає захисник тих, хто боїться йти до війська, пропонує залишатися вдома. Впевнений, що пуття від них не буде, вони так само будуть продовжувати ховатись й боятись.
«Приходьте на заробітки. Платять 100 тисяч, я ще дам свої гроші», - говорить «Шустрий».
«Шустрий» впевнений в Перемозі України, а окупантам каже: «Повертайтеся на свою територію, вас чіпати ніхто не буде, а на своїй землі ми будемо стояти до останнього»!

свернуть