НАША МОВА. Гуморески Павла Глазового у виконанні Анатолія Паламаренко.
Анато́лій Не́сторович Паламаре́нко (нар. 12 липня 1939, Макарів, Київська область) — український майстер художнього слова, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
За роки своєї творчої діяльності А. Паламаренко дав сотні концертів у найпрестижніших концертних залах і в сільських клубах, на польовому стані і в цехах заводів та фабрик, робітничих гуртожитках, перед учнівською і студентською молоддю, також брав участь у Декадах і Днях української літератури і мистецтв в республіках колишнього Союзу, демонстрував своє мистецтво за кордоном.
Мова і язик. Павло Глазовий.
Розмовляє наша мова
З Руським Язиком.
- Мы с тобой,- Язик говорить,-
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что ныне в Украине
Мало русских школ.
Малышей русскоязычных
Надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит
Народная речь.
- Отакої ! – каже Мова.
- Я ж сестра твоя,
То чого ж російським діткам
Шкодитиму я?
І чого ворогувати
Мові з Язиком?
- Да пойми, - Язик говорить,-
Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских
В Украине есть.
И других русскоязычных
Всех не перечесть…
- А вони, - питає Мова,-
Звідки прибули?
Ми сюди їх вербували
Чи за чуб тягли?
Чом твої російськомовні
Прагнуть увесь час,
Щоб не стали їхні дітки
Схожими на нас ?
Від столиці України
До найдальших сіл
Все ставало менше й менше
Українських шкіл...
- Ну так что ж ? – Язик питає. –
Я для всех родной.
Я – Тургенев, Достоевский,
Пушкин и Толстой.
- Не хвилюйся , - каже Мова.-
Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних
Діточок своїх.
Подивися на сучасну
Молодь у містах
Та послухай краєм вуха,
Що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв?
Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв
Більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього
Наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв –
Брудний анекдот.
Про Тургенєва й Толстого
Навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги?
Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі
Наші “русаки”.
Ти у нас російськомовну
Пресу переглянь.
Чим натоптана й набита
Та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв
Прочитав би те,
Що братва російськомовна
Про жінок плете,
Як смакує походеньки
Безсоромних дам.
Він сказав би : - Это мерзость!
Это стыд и срам.
- Ты права, - Язик промовив.-
Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов
Тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд
Растлевает и позорит
Мой и твой народ.
Говорю тебе по-братски,
Истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази
Береги себя.
Защищайся, отбивайся,
А не то – капут:
И тебя они угробят,
И меня сожрут.
- Ну спасибі , - каже Мова, -
За такі слова.
Триста літ мене чавили,
Але я – жива,
Бо мене оберігає
Божа благодать.
Є прислів'я : Бог не видасть –
Свині не з'їдять.
“Про мову, язик і корову” Павло Глазовий гумореска.
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
— Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
— Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
— І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, а не знає мови…
Павло Глазовий – “Сміхологія” — Київ, “Дніпро”, 1989.
#глазовий #паламаренко #мова_язик
