Вас ніколи не дивувало, що вислів «какая разніца на каком язике гаваріть» звучить переважно російською мовою? Звісно, перекласти українською не проблема, тільки от звучати вона починає зовсім по-іншому:
«уникати гострих конфронтацій, відмовитись від лівого, чи правого екстремізму, триматись європейського курсу толерантності, поваги до різних думок і позицій» (процитовано «слугу народу»).
То все ж, різниця таки є.
Ви можете не перейматись мовним питанням наприклад у Канаді, чи Швейцарії, але коли біля вашої країни, яка існує на межі виживання, заходиться окупант, то це вже зовсім інша історія.
І перший крок цієї історії – це такий собі міжнародний геополітичний гоп-стоп.
«Сиш, мужик, а ти чьо такой дєрзкій?».
Просто для Росії (а саме вона і є сусідом-окупантом) майже традиційним приводом ввести війська в братню країну є захист російськомовного населення.
А далі, щоб окупація пройшла максимально успішно, питання мови плавно переходить в питання національної самоідентифікації.
«вот ви паймітє, тут нє всьо так адназначна. Вот мой папа на палавіну русскій, я всю жизнь учілся в русскай школє, музика, кіно, всьо русскає. Как би вот такая історія, єта сложна, в принципе панять, русский я, ілі украінєц, точна знаю, што ми єдіний народ».
Коли ви, крім своєї історії, культури, традицій, поступово втрачаєте ще й територію, то єдиним маркером, який ідентифікує вас, як українця, залишається мова, українська мова. Потужний ідентифікатор (!), який відрізняє європейську працелюбну Україну від жадібної імперської орди, ви віддаєте добровільно. І саме тому, коли приходить окупант, ви мовчатимете. Як мовчить зараз окупований Донбас і Крим.
Якою б мовою не говорив канадець, чи швейцарець, в нього немає проблем з усвідомленням того, що він саме канадець або швейцарець. А в нас, вочевидь, є. Тому різниця теж є.
Ти говориш російською, але у тебе вистачає аргументів, щоб чітко ідентифікувати себе, як українець, - це повага. Але таких, як ти – абсолютна меншість. А окуповані Донбас із Кримом тому підтвердження.
Тому, якщо ти, українцю, сьогодні не захистиш українську мову будь-якими способами, завтра той, хто не визначився, про-всяк випадок попросить Путіна ввести війська. І ті прийдуть.
А тоді ми вже з цим нічого не зможемо зробити, бо скільки нас, тих українців, лишилось, ніхто вже й не знає.
