"Дівчинка «метелики в голові»" з нового EP "Rosa Ventorum II" на стрімінґах: [ Ссылка ]
Христина Соловій в Instagram: [ Ссылка ]
Дивитись інші кліпи: [ Ссылка ]
Підписатися на канал Христини Соловій: [ Ссылка ]

Христина: «Це пісня-автопортрет. Мій спосіб розповісти з чого я зліплена. У ній сконцентрований весь мій львівський бекграунд з нічними літературними посиденьками та прокиданням з «Мертвим півнем» - культовим гуртом моєї юності. Однією з трагедій юності є намагання заслужити любов. Популярна культура привчає нас до того, що любов треба заслужити. І в юності, коли не вистачає самоусвідомлення - ми граємо в цю гру. Намагаємось заслужити любов батьків, досліджуємо що таке співзалежність у перших стосунках, сидимо на дофаміновій лайкоголці у стрічках соцмереж, намагаючись з себе вдавати кращих, ніж ми є насправді.

Цією піснею, альбомом і навіть обкладинкою - я не намагаюсь вам сподобатись, а продовжую розповідати свою історію, у якій впізнають себе ще багато з вас. Ви не зобов‘язані відповідати ілюзіям інших щодо вас. Любов і краса в очах того, хто дивиться і якщо в чиїхсь очах нема любові - то це не ваші проблеми».


Слова: Христина Соловій; Музика: Христина Соловій, Павло Литвиненко
Електрогітара: Нікіта Юдін
EP «Rosa Ventorum II» - друга частина альбому-квадрології, у якій співачка піднімає теми трагедій швидкоплинної юності, романтизуючи мрії як фентезі-світ, де можна продовжити свою молодість. Назва альбому «Rosa Ventorum» перекладається з латині як «Роза вітрів» та символізує подорож та віднайдення загубленого шляху. У графічному зображенні від його центру розходяться промені в 4 сторони світу. Тому альбом вийде окремо в 4 EP-частинах, що розкажуть про варіанти шляху для героїні.

У другій частині альбому сонграйтерка звертається до трагедій юності - неминучого старіння та втраченого часу на пошуки себе. Її сучасники - міленіали, покоління “навколо тридцятирічних”, які проживають кризу “чверті життя”. Це дорослі діти, які на зорі юності їдуть з провінцій у великі міста за великими мріями досягати успіху. Проживати нудне життя ніким та ніде, тобто життя своїх батьків, - стає головним страхом епохи. Рядок з студентської пісні “Мертвого півня”: “Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю, в провінційній пустелі, що потом кишить і слізьми“, - у процесі дорослішання сприймається незворотнім фатумом. Міста високої культури, великих грошей та свободи самовираження заганяють голодні мрійливі душі у щурячі перегони. Показовий гедонізм та прагнення вічної юності стають лейтмотивом стрічок соціальних мереж. Юнацький максималізм та дитячі мрії розчиняються в культурі порожнього декадансу, що породжує темряву буденності та самотності.
________________

Христина Соловій у соціальних мережах:
Instagram: [ Ссылка ]
Facebook: [ Ссылка ]

Концерти: +380 (67) 575 55 75 (Макс)
Співпраця: manager.solovij@gmail.com

свернуть