До роковин початку розстрілів української культурної, наукової та політичної еліти в карельському урочищі Сандармох – тих, кого називають «розстріляним Відродженням», або «Червоним Ренесансом».
Em Am H7 Em Am H7 Em
Сніг лягає на стусові сопки і даремно шукає могилу Драй-Хмари
Am D G Am C H7
Я лечу у колимські морози, де суцвіття вкарїнське зів’яло
Am H7 Em Am H7 Em
Від холодних гулавських крил розлетілися душі під сонце і далі
Am D G Am C H7
В нас відродження встало з могил лиш для того, щоб його розстріляли
Пр.
Am H7 Em
Не буди мене матусе дуже рано
Am D Dm E
Я вночі сьогодні бачив дивний сон
Am H7 C
Як спускались сірі хмари Оротукану
Am H7 Em
На потріскану поетову долонь.
Він повісить русявий клубок на зневірені груди і в стогін туманів
Він піде відбиваючи крок п’яним в дим від нічних балаганів
А у темних підвалах ЧК пальці смерті виводять смертельну супліку
І приїдуть за ним в воронках
Розстріляти без суду і слідства
Пр.
Поет – почуттів своїх олово має горнями вилити людям на осуд
Якщо створиться з олова золото значить вірним шляхом його носить
І недаремно ці ночі страшні, де у муках христових ваші душі скалічено
Бринять у віршах голоси, кличуть духом незламним із вічності
![](https://i.ytimg.com/vi/MPUchJNhdGQ/maxresdefault.jpg)