#Івасюк75 #Володимир_Івасюк
"БАЛАДА ПРО МАЛЬВИ"
Як це часто буває в композиторів, спочатку народилась мелодія, сповнена глибокого драматизму. А вірша не було. Володимир звернувся до поетеси Тамари Севернюк, і вона написала ліричний текст про пісню й про море. Чекала на пісню. Вірш Володимиру сподобався, але піснею не став. Володимир знайомиться з Богданом Гурою — студентом філфаку, і той пише «Мальви», які Івасюк навіть надсилає батькові в Ірпінь (Михайло Григорович тоді працював у Будинку творчості над дисертацією). Але чомусь відкладає і цей варіант. У 1974 році обласна газета «Радянська Буковина» друкує нову пісню Івасюка «Чарівна недея» — про гори й кохання, вірш належить самому композиторові. Проте й цей варіант Володимир не поспішає віддавати для виконання. Він знову повертається до вірша Богдана Гури і віддає Софії Ротару вже не просто «Мальви», а «Баладу про мальви».
Ось як говорила про цей твір Тамара Севернюк:
«Одного разу вранці по обласному радіо я почула знайому мені мелодію, але слова виявились не моїми. По закінченні диктор оголосив, що прозвучала «Балада про мальви» Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Я відчула, що мій ліричний вірш зовсім не підходив до цієї сповненої драматизму музики».
Образ матері Володимир Івасюк створив у піснях «Відлітали журавлі» та «Балада про мальви» — справжній перлині української сучасної музики. Мати жде-не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати… Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожен звук, кожен інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему вічності життя, переходу однієї його форми в іншу, силу материнської любові. І Володимир назвав спочатку «Балада про матір». Як зізнавався згодом у листі до свого співавтора Гури, дуже довго цю пісню тримав, беріг.
«Балада про мальви» й сьогодні залишається однією з найулюбленіших Івасюкових пісень — і серед виконавців, яких приваблють закладені в пісні можливості для самовираження духовного й голосового, і серед шанувальників творчості композитора — ось цим гармонійним поєднанням музики й тексту, музично-поетичним образом, який творить пісня. А ще тим, що в образі матері так відбивається доля матері й сина Івасюків. Софія Іванівна не змирилась зі смертю Володимира й завжди чекала його повернення.
_____________________________________________
До челенджу "Візьми з собою мою пісню —
я в неї щастя наспівав" долучаються Наталія і Галина Подольські, Паріївський сільський Будинок культури.
"Балада про мальви" сл. Богдан Гура, муз. Володимир Івасюк.
