Козак Мамай — один із найпопулярніших в Україні фольклорних героїв, що уособлював любов народу до запорозьких козаків.

Мигія — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області.

Також є припущення, що легендарний козак Козак Мамай був родом саме з цього села, мабуть тому один з островів названий його іменем — Мамаєвим.
На користь саме цієї версії походження Андрія Мамаєнка говорить той факт, що в селі Мигія двері всіх будинків були розписані картинами з його портретом, адже стверджували, що він був не лише лицарем, заступником знедолених, але славився як характерник.

Саме ця його слава народила ще одну легенду, що побутує в нашій місцевості.
Люди вірили, що козак Мамай не був страченим. Будучи в казематі, він маленьким шилом, яке не змогли відібрати під час арешту, намалював на стіні кущ калини, баского коня з чорною гривою. Сила уміння характерника оживила коня. Поки відкривали темницю, Мамай встиг вискочити на спину коня, що не мав однієї підкови. Кінь рвонув вперед, і в руках катів залишився лише старий чобіт козака. Саме цей чобіт був повішаний на шибениці замість славетного характерника. Зник вершник, а пам’ять про нього залишилася. З роками постать Мамая увійшла в народні легенди, стала улюбленим сюжетом в народному образотворчому мистецтві. Але офіційна наука довго заперечувала той факт , що ця людина існувала.

«Сидить козак
В кобзу грає,
Що замислить,
То все має …»

Легенди про Козака Мамая починаються так: «Жив Козак Мамай на Січи, напевно, вічно. Ніхто не міг сказати, скільки йому років». По легенді Козак Мамай з’являється зненацька і так же раптово кудись зникає. Він з’являється поруч усякий раз, коли люди потрапляють у халепу, та рятує їх. Також про Козака Мамайя розповідає легенда «Савур-могила», у якій розповідається, як Козак Мамай б’ється зі змієм, перемагає його, але, внаслідок цієї історії втратив свою сестру, йде з життя у кам’яну Савур-могилу, яку сам для себя побудував. Разом з конем Козак зпустився у могилу і від тоді його ніхто не бачив. Але люди кажуть, що іноді кінь вистрибує з кургана та носиться по степі.

«А я бідний, безталанний,
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля й люлька – вся родина,
Сивий коник - то ж мій брат.»

#podilkids

[ Ссылка ]-

[ Ссылка ]

свернуть