Ролик створений в пам'ять про вояка Андрія Бойка.
Підтримайте петицію Про присвоєння звання Героя України (посмертно) загиблому військовослужбовцю ЗСУ Бойку Андрію Мирославовичу [ Ссылка ]
РОЛИК СТВОРИЛИ:
Дикторська начитка: Євген Романиця, Ігор Хименець (ТРК "Вежа");
Звукорежисура: Ігор Хименець (ТРК "Вежа");
Збір візуальних матеріалів, монтаж: Роман Крихівський (YANG.agency)
_________________________________________________________
БОЙКО Андрій,
син Мирослава Бойка та Ірини Андрейців,
(5.10.1996, м. Івано-Франківськ - 6.04.2023, поблизу м. Гуляйполе, Запорізької обл.)
Онук вояка першої української дивізії «Галичина».
Спершу навчався у міській школі № 7, а згодом з 2011 по 2014 р. в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї. Улюбленим предметом була Історія України.
Вищу освіту здобув у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Далі навчався на аспірантурі в університеті ім. Короля Данила.
З 2017 р. працював оператором в ТРК «Вежа». Здійснював зйомку та монтаж телесюжетів до випусків місцевих новин. Створював авторські телепрограми та YouTube проєкти. Невдовзі став головним оператором.
Відтак зареєструвався підприємцем. В 2018 р. спільно з командою однодумців заснував компанію “Lampa group”, яку згодом було перейменовано в «YANG.agency».
Компанія під керівництвом Андрія створювала відео контент, зокрема соціальні та рекламні ролики, телепрограми, а також здійснювала SMM супровід різних підприємств та брендів.
Активний в громадському житті. Випускник «Школи лідерів». З 2018 р. приєднався до «Народного Руху України». Очолив «Молодий рух» в Івано-Франківську. Належав до молодіжної групи «Голоси Слова» при УГКЦ. Захоплювався історією. Вів та пропагував тверезий спосіб життя.
З початку повномасштабного російського вторгнення не зважаючи на те, що здобував ще освіту і міг уникнути мобілізації вирішив зголосився до оборони України.
Отримав позивний «Аташе».
Брав участь у боях в Запорізькій області, як молодший сержант 78-го окремого батальйону 102-ої окремої бригади Територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Мав посаду командира 3 відділення. Отримував контузію, внаслідок чого згодом проходив лікування та реабілітацію. Після чого знову повернувся на фронт.
Загинув з побратимом 6 квітня близько 15:30 год під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу поблизу м. Гуляйполе Запорізької області.
