Красивий бойківський танець під бойківську коломийку. Бойки - субетнос українців. Походження бойків. Бойківська говірка вважається однією з найдавніших в Україні. Архаїчні праслов’янські риси є в говірках житомирських поліщуків у сіверян Сумської області (від Житомирщини до Сіверщини жили праслов’яни), а також архаїчні риси мови є у жителів Карпат: гуцулів, бойків, лемків, буковинців, долинян (бо міграція праслов’ян у Західну Європу і на Балкани відбувалася саме через українські Карпати). Бойки є нащадками багатьох племен і народів, різних за своїм походженням. У бойках поєдналась кров західноєвропейських кельтів бойїв, кров праслов’ян венедів і кров сарматів (хорватів і сірбів). Ще античні автори називали населення прикарпаття бастарнами (що означає "змішаний"). Кельтське походження мають прикарпатські мелодії коломийок і швидкі танці виглядають дуже схожими на ірландські танці. Бойківська архітектура церков така само як архітектура язичницьких кельтських храмів. В той же час бойківські церкви мають в своїй основі піраміду. Такі само дерев’яні піраміди зустрічаємо на півночі Індії в Гімалаях - зовні ніякої різниці. В Індії - це індуїстські і буддистські храми. Південніше Гімалаїв такі піраміди будували з каменю. Форма явно наша. Міграція аріїв в Індію війдбувалася з України 3800-3500 років тому. Якщо до нас дійшли рештки трипільського храму, якому 6000 років. То що заважало мати храми нашим предкам аріям і слов’янам 5000-1000 років тому? Сумніваюсь, що наші предки справляли обряди виключно під відкритим небом, терплячи ляпання дощу, снігу, вітру. Якщо храми будувались - то з дерева, бо це найлегший у обробці матеріал. Дерев’яні церкви зберігаються не більше 500 років. Тому давні храми до нас не дійшли. Прийшли християни - зробили давні язичницькі храми християнськими церквами - почіпляли зверху хрести. А ми дивуємося, чому церкви так відрізняються в кожній країні. Звідки взялися всі ті форми. А то ще язичницька архітектура. Також бойківські церкви такої ж форми, як китайські буддійські пагоди. В Китаї зберігся несторіанський християнський храм. А бойківські безрукавки такі ж по формі як китайські безрукавки.

БОЙКІВСЬКА ГОВІРКА

Наддністрянський говір від бойківського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянського говору, другими — бойківські):

Вимова голосного звука на місці наголошеного ятя після губних приголосних: вира, звир і вєра, звєр — віра, звір;

наявність приставного голосного в дієслові іржати: ржати і иржати — иржати;

голосний звук на місці давнього наголошеного носового ę після передньоязикових приголосних: вз'єти, дєкувати, тєшко і взьити, дьикувати, тьишко — взяти, дякувати, тяшко;

голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę після передньоязикових приголосних: десіть, місіць — десять, місяць;

голосний звук на місці давнього наголошеного носового ę після шиплячих приголосних: щістє, щєстє і щістє — щастя;

голосний звук на місці давнього носового ę після приголосного р: запрєжу і запрьижу — запряжу;

голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę в іменнику пам'ять: памніть, пам'єть, памнєть і памнить, памньить — памнять, пам'ять;

голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę в числівнику дев'ять: дев'їть — дев'ять;

голосний звук на місці давнього носового ę в кінцевому наголошеному складі: ягнє і ягньи — ягня;

голосний звук на місці а в кінцевому відкритому складі після шиплячих: сажі, сажє і сажьи — сажа;

звукова будова іменника сльоза: сльоза — слиза;

твердий або м'який приголосний р в кінці слів: звір, косар, гончар, вівчар — звірь, косарь, гончарь, вівчарь;

голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників І відміни м'якої групи: фасолі, фасолє і фасольи — фасоля;

голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників середнього роду типу насіння: насіні, каміні, пірі, подвір'ї; насінє, камінє, пірє, подвірє і насіньи, каміньи, пірьи, подвірьи — насіня, каміня, піря, подвіря;

форми називного і давал. відмінків збірного іменника браття: браті і братьи — братя; братьом — братім;

форма орудного відмінка множини іменника гість: гостєма і гостіма — го́стями і гостя́ми;

форма називного відмінка числівн. дев'яносто: дев'їдесєт і девідесєт — дев'ядесят і девядесят;

форма 1-ї особи множини дієслів теперішнього часу: робим, ходим, несем і робимо, ходимо, несемо — робиме, ходиме, несеме і робимо, ходимо, несемо;

частка ся: сі — ся;

словоспол. типу вищий від батька: вищий від батька; вищий ніж батько і вищий як батько — вищий від батька;

словоспол. іти додому: іти додому — іти домів і іти додому;

вживання слів на позначення:
рубля до воза: рубель — павус, паус і павз
грудей коня: перса, перста і грудниця — груди і грудниця;
ловити: ловити і лапати — їмати і ловити.

Словники українських діалектів [52 книги]
[ Ссылка ]

Плейліст "Бойківський діалект"
[ Ссылка ]

свернуть