Підтримати канал - картка Приват:
5168 7427 3052 5882

"Козацька звитяга" в facebook:
[ Ссылка ]
Сторінка Валентина Терлецького в facebook:
[ Ссылка ]...
Придбати "Книгу сили. Віра" можна тут:
[ Ссылка ]...
[ Ссылка ]
[ Ссылка ]...
Продюсер проекту - Михайло Леднов.
Напевно, всі, хто цікавиться давніми таємними військовими корпораціями та мілітарними Орденами, чули про таких спец призначенців Середньовіччя, як арабські ассасіни та японські ніндзя. Про них написано багато пізнавальної літератури, знято безліч фільмів та сералів, створені комікси, комп’ютерні ігри тощо. Але мало хто знає, що Військо Запорозьке Низове також мало в своєму складі подібний спецпідрозділ для виконання надскладних секретних завдань – вони називалися пластуни. Саме слово «пластун» сягає корінням до старослов’янського «плазаті» (повзати). Ще в стародавніх літописах йдеться про воїнів, які могли «ворога руками побороти», годинами лежати на землі і спостерігати за противником. Самі запорожці, за переказами, вважали пластунів, поряд з рибалками-"плавниками", самобутньою споконвічною формацією, яка прийшла на територію нижнього Подніпров’я з Озівських земель ще до створення Запорозької Січі. Тобто, саме вони вважалися одними із засновників козацької верстви. Пластунами називалися досвідчені стрільці-розвідники, спостерігачі, сторожові воїни. На Запорозькій Січі серед 38 куренів існував окремий Пластунський або Пластунівський курінь. Цей особливий підрозділ складався з найбільш підготовлених воїнів і туди був жорсткий відбір. Пластуни мали розбиратися у властивостях природи та використовувати їх на свою користь. Вміли залякати ворога, навіювали йому інформацію про свою силу і непереможність, могли проникати непоміченими у ворожий табір, наробити там лиха і неушкодженими повернутися до своїх. Вони мітко стріляли з рушниць, взагалі - володіли всіма видами зброї, а найбільше користувалися тихою – ножами, кинджалами, метальними топірцями, короткими списами, активно використовували лук та стріли. Безумовно, вдосконалили рукопаш, бо мусили вправно битися ногами й руками, непомітно зняти вартового чи захопити язика, безшумно і швидко перемогти кількох супротивників уночі. Пластуни спеціальними вправами досягали неймовірного ефекту, коли “тіло грає” (в такому разі больові удари супротивника не відчувалися). Козаки годинами просиджували під водою, дихаючи через очеретину, могли пропливати кілька верст, сховавши голову у перекинуте цеберко. Пластуни вміли майстерно маскуватися, могли заховатися в очереті серед хмар кусючої мошкари і годинами там нерухомо лежати, не видаючи себе, бо натиралися певними настоями рослин, дьогтем чи мокрою глиною, яких бояться комарі. Знали, як перебратись через болото, не втопившись у небезпечній трясовині. Як у польових умовах гоїти рани, спиняти кровотечу, тамувати голод і спрагу. Вороги вірили, що вони "з води вони виходили сухими, а з вогню мокрими". Від володіння цими навичками залежало не лише життя окремих воїнів, а й долі цілих битв.
Під час роботи над випуском використано матеріали Тараса Каляндрука.

свернуть