Тетяна Семікоп голова громадського руху «Віра, Надія, Любов». Вона народилася в родині правоохоронців. Бабусі, дідусі, батьки та навіть брат Тетяни – усі вони працювали в міліції. Вона ж вирішила вступити на філологічний факультет. Утім згодом жінку запросили працювати зі складними дітьми, і вона теж перейшла працювати в міліцію.
«Я була першою жінкою, яка обійняла посаду керівниці кримінальної міліції у справах дітей Одеської області. До цього там були лише чоловіки. Коли я дослужилася до полковника, я вже прекрасно розуміла, що генерала мені ніколи не отримати. Сиділа в кабінеті, і сама собі казала: “Все, я можу йти на пенсію”. Встала і пішла написала рапорт», – ділиться Тетяна Семікоп.
З темою домашнього насильства правоохоронниця вперше зустрілася на роботі. Каже, ця тема «червоною ниткою проходить через роботу правоохоронних органів». Наразі Тетяна очолює громадський рух «Віра, Надія, Любов». Організація допомагає жінкам та чоловікам, які потерпають від насильства вдома.
«Насильство з чоловіків трапляється, але набагато рідше. Вперше чоловік звернувся до нас на гарячу лінію і сказав, що його дружина б’є сковорідкою по голові. Ми не відмовляємо чоловікам. Яка різниця, хто постраждав від домашнього насильства, якщо є постраждалі», – переконана Тетяна.
Наталя Вишневецька очолює громадську організацію «Дом 48.24», яка займається протидією домашньому насильству та просуванням гендерної рівності. До Івано-Франківська жінка переїхала з Донецька після початку війни. Про психологічне насильство вперше замислилася під час шлюбу.
«Ми розійшлися і він приїхав на корпоратив мене забрати. Я відмовилася. Це було після того, як він забрав речі, і ми розійшлися, раптова реінкарнація. Коли я відмовилась, він підняв на мене руку», – розповіла громадська діячка.
За її словами, жінки, які потерпають від насильства, часто не розуміють, що відбувається щось не те. Особливо, коли в їхніх родинах відбувалося щось подібне.
«Це проблема всього нашого суспільства, стереотипне мислення. Що, якщо у людини ось так, то вона сама у всьому винна. Йти всупереч стереотипам – це дуже важко, суспільство не підтримує, суспільство відторгає», – наголосила Наталя.
