Водорозподіл між природною і позитивною школами права йде по лінії значущості такого джерела права, як нормативно-правовий акт, в контексті міжнародного права — міжнародний договір. Але на яких би позиціях ми не стояли, можна сміливо визнати, що міжнародний договір є сьогодні найважливішим джерелом міжнародного права, так як саме з цього приводу існує ціла галузь міжнародного права — право міжнародних договорів. Про те, як укладаються, припиняють свою дію і тлумачаться міжнародні договори і піде мова в цій лекції.
Історія права міжнародних договорів.
За однією історичною версією, сама писемність зародилася завдяки необхідності фіксації юридичних угод. У будь-якому випадку історія міжнародного права, це де-факто історія міжнародних договорів. Справа в тому, що сліди інших найдавніших джерел міжнародного права: звичаї і прецеденти — до нас не дійшли, а збереглися лише ті джерела, які були зафіксовані на камені, на глині, папірусі, тобто міжнародні договори.
Найвідомішим в історії міжнародного права, але аж ніяк не першим міжнародним договором є договір Рамзеса II з хетами, репліка якого знаходиться сьогодні в холі Генеральної асамблеї ООН. Якщо ми ознайомимося з цим джерелом, то зі здивуванням виявимо, що він за змістом цілком нагадує сучасні договори. Це договір про мир (припиняє війну), містить право на екстрадицію і взаємну військову допомогу.
В кожній державі є свої, перші міжнародні договори. Дуже часто ці договори одночасно є і першими історичними згадками про будь-яку державу. Наприклад, саме завдяки текстам міжнародних договорів (договір варяг з греками) ми знаємо про момент виникнення Руської держави.
Джерела, поняття та принципи права міжнародних договорів.
Джерела. Ядром права міжнародних договорів є Віденська конвенція про право міжнародних договорів (1969 р.). Крім конвенції, деякі правила укладання та припинення дії міжнародних договорів містяться у звичаях. Наприклад, дуже складні та урочисті звичаї склалися з приводу процедури парафування (підписання) міжнародних договорів. Національне законодавство так само містить норми міжнародного договірного права. Так, порядок призначення представників для підписання міжнародного договору, а так само його ратифікації, міститься в національних нормативно-правових актах. Наприклад, в російському законодавстві вказано, що ратифікація міжнародних договорів Російської Федерації здійснюється у формі федерального закону.
У Віденській конвенції 1969 року дається визначення міжнародного договору, яке можна представити в наступному понятті: договір — це міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі. Ключова ознака даного визначення — «угода», тобто договір є результатом певної міжнародної процедури, в ході якої виявляється і закріплюється воля суб'єктів міжнародного права. Стороною міжнародного договору може бути тільки держава. І третя ознака міжнародного договору — це його письмова форма.
Pacta sunt servanda — це принцип міжнародного права, що є основою права міжнародних договорів. Принцип «договори мають дотримуватися» вказує на те, що поки договір діє, держави зобов'язані його дотримуватися, незважаючи на відсутність караючих за невиконання договору органів. Якщо даний принцип не буде дотримуватися, не тільки право міжнародних договорів, але і саме міжнародне право перестане існувати.

свернуть