Українська Голгофа

Я не хочу,щоб діти страждали,
Щоб від горя сивіли батьки,
Хочу бачить,щоб люди всміхались,
Щоб було більш добра на землі.
Щоби люта війна зупинилась
І щоб більше не лилася кров!
Щоб людина з Творцем примирилась,
Щоб в серцях царювала любов!
Щоб більш не ховала мати сина
І дружина коханого свого,
Щоб у достатку жила кожна родина
І щасливим було місто і село!!
Щоби діти ніколи не знали
Оте слово болюче «Війна!»
Щоб їх сміх і пісні скрізь звучали,
Щоб раділа завжди дітвора!
Щоби звуки гармат позмовкали,
Щоби тиша була і спокій!
Щоби віра в серцях проростала,
Віра та, що несе Мир Святий!
Щоби більше вже не приповзали
Невідомі хвороби до нас.
Боже наш! Ми до Тебе благаєм
В цей тривожний для народу час!
Ти бачиш Боже плаче Україна!
І десь замовк дитячий сміх.
Хтось ще живе,а хтось уже загинув,
О, вилікуй Ти бідні душі їх!
Вони втомились вже дивитись на могили,
Там де багато українців полягло.
Багато діточок осиротіло,
Нема ніі їсти ні притулку й нічого.
Ось поховала мама свого сина,
А тато зовсім, зовсім побліднів.
А може то була одна їхня дитина?
Мій Боже,просим,щоб милість Ти явив!
Так тяжко терпіти недолю,
Я в печалях буденних томлюсь,
Віддаю все в Святу Твою волю,
Долю країни своєї Ісус!
О дозволь же з Тобою долати
Кожен день українську Голгофу!
Меч пройняв мені душу,я плачу
За невинну ту кров,що пролита жорстоко!
Там,де розпач є,сльози, тривоги,
Де злоба є, насильство й руїни,
Я молюсь, щоб зросли знов дороги
Квітками,для дітей України!
Так,надіюсь,молюсь,вірю й знаю,
Що з Тобою лиш є перемога!
Як ворожу орду подолаєм,
Лиш від Тебе прийде допомога!
Підкажи,як дітей нам навчати,
Щоб Тобі поклонятись Одному,
Щоби вміли Тебе шанувати
І не вірили більше нікому!
У ім'я Твоє Отче Небесне
Дай нам сили в молитві, терпіння!
І на все,що ми витримать мусим,
Я прошу Твого благословіння!

свернуть