Епатажний. Скандальний. Талановитий.
24 жовтня 1937 року було розстріляно Михайля СЕМЕНКА — поета та основоположника українського футуризму.
ВОНА
Ви спитаєте мене – хто вона?
Ах я не знаю сам.
Я зустрів у театрі її вона
прекрасна як храм.
З нею сидів я в партері поруч.
Хвилювалась як мак.
З нею чоловік її сидів поруч.
Прикрий знак.
Я дививсь на неї хвильно
як ві сні
червонів коли вона дивилась пильно
пильно в очі мені.
І ніби сонний ходжу третій день.
Ви спитаєте мене хто вона?
Я зустрів у театрі її.
Ах я не знаю сам!
ПАТАГОНІЯ
Я не умру від смерти –
Я умру від життя.
Умиратиму – життя буде мерти,
Не маятиме стяг.
Я молодим, молодим умру –
Бо чи стану коли старим?
Залиш, залиш траурну гру.
Розсип похоронні рими.
Я умру, умру в Патагонії дикій,
Бо належу огню й землі.
Рідні мої, я не чутиму ваших криків,
Я – нічий, поет світових слів.
Я умру в хвилю, коли природа стихне,
Чекаючи на останню горобину ніч.
Я умру в павзу, коли серце стисне
Моя молодість, і життя, і січа.
ЗАПЛЕТИ КОСУ МІЦНІШ
Я на страждання тебе веду —
На повільне згорання.
Вибухнемо на прощання —
Так написано на роду.
І, може, в світі не бачив ніхто
Боліда, за наш бучніш.
Заплети косу міцніш,
Застебни пальто…
Читає: Марія Гончар
Долучайтеся:
✔️Facebook [ Ссылка ]
✔️Instagram [ Ссылка ]
✔️Telegram [ Ссылка ]
Будь-яка ваша підтримка важлива. ДЯКУЮ!
Для тих, хто бажає підтримати творчість фінансово:
✔️ПРИВАТ
5168742226589590
✔️МОНО
4441114467987374
