Привіт Коханий!Повертайся,чекаю тебе...
Я люблю тебе.... Як приємно було називати тебе своїм сонечком.... Люблю тебе до болю. До сліз. До небесної висоти. До тремтіння в голосі і тілі.... Люблю! Хочу подякувати тебі. За те, що закохалася. Не думала, що це станеться коли-небудь зі мною. Спасибі! Дякую за весну.... Все було так красиво....Я ковтаю подих любові. Любов вмирає. Я мрію врятувати її. Але любов потрібна тільки мені. Ти - всього лише тінь. Тінь моїх мрій, моїх бажань, моїх надій.... Та я вірю,що з тіні ти можливо станеш реальністю.Я кажу рідним, що у нас все кльово і ідеально. Вони вірять. Вірять і не засмучуються. Добре, що вони не знають, як мучиться моя понівечена душа.Боляче і самотньо. Ні біль, ні самотність не можна вбити в одну мить. Потрібен час. Багато часу! Повинна пройти все життя....Рука тремтіла, коли я набирала цей текст. Я хотіла, щоб все було дуже здорово. Сльози котилися на клавіатуру. Вони потрапляли між клавіш і падали між ними. Вони теж плакали.... Мені хотілося їх заспокоїти, але я не знала, як це зробити.Дякую Коханий тобі за Все.Друга ти в мені не втратиш,хоч життя ніби зупинилось.

свернуть