[ Ссылка ]
Наразі у Житомирі доступним для мобільних груп населення можна вважати лише частину комунального транспорту – це нові білоруські тролейбуси та автобуси.
Проте навіть наявність пандусу не гарантує, що людина з інвалідністю або мама з дитиною у візочку без перешкод зможуть скористатися цим транспортом.
Олена Гундич, голова громадської організації «Шалені черепахи без меж» запевняє: майже щодня чекає на зупинці кілька годин на тролейбус або автобус, де водій погодиться опустити пандус, щоб вона могла заїхати в транспорт.
«Щодня, по три-чотири рази користуюся транспортом, я можу стояти дві години й чекати поки мене візьмуть. Мене зверталися нецензурною лексикою. Говорять: я тільки сідаю за руль, це мій обов'язок, я вам не вантажник. Він повинен вийти, відкинути пандус і потім закрити. Хоча, коли я бачу, що там жінка водій, завжди прошу допомогти чоловіків. Це стосується усіх, навіть матусі з візочками, їм також візочок підняття, добре, що є чоловіки, які допоможуть. Але чому вони повинні розраховувати на когось, для чогось були придбані ці тролейбуси»,- розповідає Олена Гундич.
Підписуйтесь на наш канал: [ Ссылка ]
Житомир.info в Facebook: [ Ссылка ]
Ми в Telegram [ Ссылка ]
