Микола, 30 років, місто Чернівці,
помічник кухаря.
У дитячому будинку від перших днів народження.
23 роки прожив без родини.
«Коли мене у 23 роки назвали сином — це був найщасливіший момент мого життя»

Біологічні батьки відмовилися від Миколи одразу після народження, бо він має інвалідність. Вони злякалися діагнозу та зникли назавжди. Життя в інтернаті він сприймав як даність. Але найбільше хлопця гнітила самотність.
Він мріяв швидше вирости й відповідати сам за себе, йти куди й коли він хоче, купувати собі те, що хоче. Але на повноліття Миколі поставили діагноз «розумова відсталість», що означало повну залежність від призначеного опікуна. Ця звістка шокувала хлопця, але він не здався — він довів, що лікарі помилилися.

________
Більше про проєкт: [ Ссылка ]
Проєкт “Поговори зі мною” реалізується за ідеї Фундації Катерини Осадчої разом з Міністерством соціальної політики, Координаційним Центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Фундацією Олени Зеленської та Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) за підтримки Представництва Європейського Союзу (ЄС) в Україні.

свернуть