Анатолій Авдієвський народився в один з найтрагічніших періодів української історії — 1933 році, який нині всі знають, як рік Голодомору. Його рідне село — Федвор (тепер Підлісне) Кіровоградської області.
Анатолій був старшим сином у сім’ї, яка виростила попри всі випробування п’ять дітей. Щоб врятувати їх від голоду, батькам вдалось вивезти родину на Одещину. Щоправда, світлин тих часів немає… А страшні спогади маестро чув у дитинстві від бабусі.
Дар Божий давав можливість Анатолію Авдієвському чути голос природи. Його сестра Валентина згадує, що він якось прибіг до неї та сказав, що чув, як співають піски. Він дуже любив відкрите море і піски навколо. Його рідна сестра зізнається, що як не намагалась, але не могла почути сама отих: «Дзень, дзень!», звуків, які видавали піски навколо моря, голос природи, який чув її старший брат.
Він пройшов шлях від хлопчика, що «грав» на кришках від каструль на маминій кухні, до народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, академіка Академії педагогічних наук України, Академії мистецтв України, професора, Герой України.
Анатолій Авдієвський прожив довге й насичене життя. Останні 50 років Анатолій Тимофійович був художнім керівником і головним диригентом Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки.
На жаль, сьогодні вже не можна записати з ним інтерв’ю. Але маестро Авдієвський залишив чимало спогадів і одкровень про свої відкриття у музиці, народній пісні.

Українська народна пісня хорова обробка О. Пилип
солісти: Дана Кулаш та Сергій Біда
диригує О. Пилип

свернуть