Іноді хочеться стати вітром, щоб отримати повну свободу.
Щось таке ми з Валерієм Антонюком відчували в 2012, коли писали цю пісню. Це "щось" було вже близько. Тільки шлях до свободи виявився довгим, через Майдан і війну, яка триває досі. І через тисячі "протягів" - що не хочуть ніякої свободи.
Не важливо, якщо хтось вважає, що ти живеш неправильно. Їх поради "як треба" - просто для того, щоб зробити тебе таким же, як вони. Вони кажуть, що вітер - шанс на загибель? Для нас вітер - опора для крил. Навіть коли інші пророкують тобі розбитися.
Це начебто не військова пісня. Але щось таке відчували ті, хто скачував її собі на телефони - там, на війні.
Щось таке відчували хлопці з "Азова", коли обирали цю пісню для своїх відео - вони досі є у мережі.
Щось таке відчуваю я - кожень день.
Бо свобода - це саме те, за що ми впираємося. Відвоюємо свободу - будемо мати все.
І не слухайте людей-протягів. Вони просто не здатні літати. Не слухайте. Просто станьте вітром.
Валерій Антонюк - дякую тобі, брате. Ми все правильно вгадали.
