Ти сій добро у грунт, политий кров'ю,
Неси тепло в домівки без вікон.
Сердець поранених торкнись любов'ю,
І там, де від біди нема заслон,
Стань для душі чиєїсь тим затишшям
Посеред бурі болю і журби.
Може, тобі судилося Всевишнім
Для неї бути світлом серед тьми.
Зігрій чиїсь натруджені долоні,
Порепані і чорні від землі.
Погладь бідою вибілені скроні
Тій ще так юній зболеній вдові.
Верни усмішку бідній сиротинці
Війна від неї викрала батьків.
Їй не потрібні ласощі й гостинці,
Лише обійми й кілька теплих слів.
Будь юнаку, якому ноги й руки
На полі бою вирвала війна,
Тим стержнем віри, бо нестерпні муки
Мовчки терпить нещасний він Щодня.
Можливо, в тебе дім стоїть просторий.
На щастя, оминув його снаряд.
Відкрий його для тих, хто вже бездомний,
Бо змів "приліт" домівки їх підряд.
А може з кимось треба й помовчати,
Присісти поряд, витерти сльозу.
Комусь болить, аж хочеться кричати,
Інший у тишу кидає журбу.
Будь Ангелом добра,хоч ти - людина,
Земна, проста і смертна, як усі.
Накрила світ така тяжка година -
Будь промінцем в цій непроглядній тьмі!
Роби лиш те, що можеш тут і зараз,
Не відкладай на потім, на колись.
Нехай твого добра не згасне спалах -
Люби і вір, надійся і молись!
Бо, може, і тебе життя закрутить
У вихрі горя, смутку і біди.
І хтось й тобі ту темряву освітить,
Щоби крізь біль піднятись й далі їти.
Добра, повір, багато не буває,
Як і любові, й ласки, і тепла.
Тож сій добро, якого так чекає
Чиясь життям розшарпана душа...
автор: Оксана Гудзь
