Гуцулка Ксеня

Слова Ярослава Барнича

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла,-
Гуцул Ксеню в ній впізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова ніжні, любовні,
Він до неї промовляв:

"Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар."

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любить скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісні вигравав:

"Гуцулко Ксеню..."

Я тобі казала щиро,
Не кохай мене зрадливо,
А ти думав, що, можливо,
Що кохання - то є жарт.

"Гуцулко Ксеню..."

свернуть