Покрийте небо, люди, молитвами!
Не забувайте тих, хто поруч з вами...
Хто у біді вмивається слізьми...
Покрийте небо, люди, молитвами!
Покрийте небо, ангели, крильми.
Поплачте з тими, хто сьогодні плаче.
Журбу із ближнім навпіл розділіть.
Ви понесете хрест його неначе.
Молитвами Вкраїну обійміть.
… Батьки своїх синів похоронили...
І тихо плачуть вдови - їх жінки...
Не заростуть до свіжої могили
Протоптані ногами їх стежки...
В очах дитячих біль і запитання:
За що? Навіщо? Виженіть війну!
І матерів їх втішити старання,
І обіцянки повернуть весну.
Не зможе час всі вигоїти рани
Жорстокої безглуздої війни...
Не зможуть крові змити океани
Із чорних лап убивці-сатани!..
Я знаю, українці, нам тривожно...
Не звикнемо ніколи до війни.
Крізь себе пропускаєм кулю кожну,
З страждаючими плачемо і ми...
Повинні ми ще більше згуртуватись,
Одна сім'я ми - вірю, з нами Бог!
Не маєм права в труднощах здаватись,
А через терни йти до перемог!
Давайте крила слабшим підставляти,
В польоті ми до спільної мети.
Нам треба щиро Богу довіряти,
Поможе Він горнило мук пройти.
Хай розцвітають знов міста і села,
В серцях живе до ближнього любов.
Від бомб хай не здригаються оселі,
Лиш від гарячих щирих молитов.
Один на всіх є біль... одні є шрами,
Війну переживемо разом ми...
Покрийте небо, люди, молитвами!
Покрийте небо, ангели, крильми...
Автор вірша: Наталя Мартинюк
[ Ссылка ]=
Редакція: Марія Мосійчук
Відеозйомка:
vadproduction_
[ Ссылка ]=
Вірш декламує Гакман Марія
Локація: хребет Кострич, Карпати
