Назви цих книжечок від Книголав мені одразу сподобалися. “Голодний монстрик” та “Лінивий Монстрик” Кейт Бакнелл з ілюстраціями Джулії Сіл. Тут же провелася паралель, адже у мене теж є такі “монстрики” вдома. У книжечках їх звуть Зак та Тіллі, а у мене Лев та Калинка. Якось це зовсім не вигадки, адже моє хлоп’ятко, коли голодне, також не має настрою гратися, навіть улюблені іграшки не допомагають. Як і мама у книжечках, я теж знаю, що треба робити. Ситий син - то просто радість у домі, є натхнення для гуляння і для розваг.
Інший монстрик, який може з’являтися у мене радше не “лінивий” як у книжечці, а “марудний”. Коли все нудно і нічого окрім мультиків не хочеться, руки не слухаються, ноги ватяні, цілий світ не милий. Але і на Калинку справді є управа. У книжечці справу рятує самокат і прогулянка. Мене теж частенько виручає прогулянка чи похід у пошуках пригод до річки чи озера.
Якщо я ще пообіцяю зайти по дорозі у магазин і купити щось смачненьке для пікніка, то “монстрика” і слід пропав. Переді мною знову моя люба донечка, окрилена і готова пакувати кілька книжечок і пляшечку з водою у рюкзак, одягати панамку і найчастіше теж на самокаті вирушати на пошуки цікавинок, щоб влаштувати "найкращий день на світі".
“Голодний монстрик” та “Лінивий монстрик” - картонки, які я читаю з двома дітьми 1 і 5 років. Лев вже знає і впізнає, що ці книжечки спеціально для нього, бо їх він поки не може прогризти. А Калинці подобається сама ідея цих монстриків і звісно називати так братика. А ще коли я кажу рятуйте, у домі монстрик, то вона теж відразу знає, про що йдеться. І це також оживляє атмосферу.
[ Ссылка ]
