Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою козак молодий,
Дівчина зажурилась.
А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.
Летить ворон з чужих сторон,
Та й жалібненько кряче
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.
Заплаче мати не одна,
Заплаче чорнобрива.
Що не одного козака, |
Сира земля накрила.
